Засвітися для Неї зіркою.
Знаю, можеш. Бо квилить душа.
Не бажаєш їй долі гі́ркої,
Але ріжеш її без ножа…
Знаю. Втомлений і зневірений.
Не підняти надламаних крил.
Але ж був ти Любов`ю і Вірою,
Був – у ціломі світі Один!
Жінка може ставати покірною.
Та її тут немає вини…
…Не вночі – у балансі над прірвою…
Ти при світлі її пригорни!
Шепочи їй слова розважливі,
Приголуб, поцілуй, як колись!
В тебе вийде, лиш треба зважитись!
Засвітись ти їй, засвітись!!!
Є ще варіант російською мовою. Не могла вибрати. Хай виберуть читачі...
Подари любимой признание.
Знаю – сердце щемит и душа…
Прекрати преграду-молчание,
Этим режешь её без ножа…
Прекрати – испытывать пыткою
Сильных рук твоих ласки не знать.
…Нет, не ночью, усталостью вытканной,
Поцелуи-ожоги срывать…
Нет. Ты вспомни о нежной и трепетной,
Как вы встретились в первый раз…
И согреются, и засветятся
Огоньки твоих тёплых глаз!
Обними её, поцелуй её,
О любви своей – расскажи!!!
И залюбится, и затеплится,
И наладится ваша жизнь!
Подари любимой признание.
Не молчи. Прошепчи. Достучись!!!
Словно солнце, лучами весенними
Для родной души засветись!!!
