Я цілую Тебе у фіалкових снах,
Але вибач за те, що не знаю кого.
Бачу ніжність, надію в Твоїх очах,
Але тайну обличчя не бачу Твого.
Я до Тебе лечу, розрізаючи крила,
Кров по спИні моїй стікає.
Бачу постаті сяйво, о, яка я щаслива!
Хоч до кого лечу, я не знаю.
Ти зразкова моя таємниця
Чи обман мій, а чи ж оберіг?
Душа моя, любові жриця,
Уся згорить, як зайдеш за поріг.
Погода прикра, листя опадає,
У серці в мене лірика гнітюча,
Та в тиші силует Твій уявляю
Й полОнить мрія трепетна, жагуча.
Не знаю точно хто Ти є і де,
Та в серці визріва надія.
Можливо, дивний випадок зведе,
Для мене ж Ти - солодка мрія.
Я хочу жити, знаючи, що знайду.
І в серці палко так тоді щемить,
Як уявляю образ Твій, як зайдеш
Крізь арку мрій, що ніжністю горить.
Сумна погода, гірко й на душі,
Сльоза стікає, трохи в горлі душить,
Та як знайду тебе, повір, тоді
Журба в моїм житті зотліти мусить.
Бо я не звикла у самотності блукати,
Тож я не здамся, милий, бо Тебе
Хоч вічно, все одно буду чекати,
Знайду той шлях, - до Тебе що веде!
