У темнім куточку малесенький щур
Притих...
І шурхнула пташка з кущів у неба
Безвихідь.
Як хочеться все ж колосками до сонця
Рости,
Окрайцями крил оминувши земний
Вихор.
Мереживо граней... Життя міріадами
Доль
Малює сюжети, та власна у кожного
Призма.
В цій п"єсі-бо кожен свою обирає
Роль,
Різниця - лиш відлік часу до врочистої
Тризни.
Невже в цьому суть, щоб з"явитись на мить і
Піти?
По собі - лиш купка проблем і гранітний
Надгробок.
Хотілося б вірити - поміж мільярдів
Картин
Історія все ж збереже твій маленький
Доробок.
У темнім куточку наляканий щур
Тремтить,
І пташка десь шурхнула в небо, подалі
Від лиха.
Продовжую пнутися ввись промінцями
Мети...
Життя - то, напевно, небес нудьгуючих
Примха.
