«Бережіть собори своїх душ»
О. Гончар
Що ж небо розпилене мільйонами зламаних фраз,
кричить горілими, нестримними зливами,
це ж не іронія долі та й, мабу́ть, не сарказм
людино, чому вдовольняєшся схилами?
Людино, покривджене тобою створене місто,
брехнею, що осіла на скронях спалених зір,
немає ідей та й немає запалених іскор,
все поглинуте подихом палючих зневір.
Всі святині, що ти так і не змогла вберегти,
всі чаші загублено, у яких лиш твоя провина,
зруйновано в душах собори та твої церкви,
чуєш? ти лиш згадай, що ти у житті - людина
Всі святині, що ми так і не змогли зберегти,
всі чаші, від яких вже немає спасіння,
зруйновано в душах і власні наші церкви,
людино, досить кидати у себе каміння.... Мабуть досить...
kore відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
