Я більше болю не здаюся,
в душі моїй іде війна.
Можливо славою я вп'юся,
а може знищуся до тла.
І мук моїх віднесе вітер
в тривожнім шепоті страждань.
Розбите серце, все розбите,
немає навіть запитань.
Розвіє попіл в чистім полі,
і так далеко від журби.
Зігріється в обіймах долі
і вже не вернеться сюди.
Застигне сонце і золою
стане згорівши у очах.
Я більше страху не здаюся,
я вже забула що є страх. 2.12.2009
