Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Крилата (Любов Пікас): Ну, я така! - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за щирі слова!!! Ви цікава людина!
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Мені приємно, що приймаєте мене такою, як я є!!!
валькірія, 17.01.2013 - 00:56
О, знаю, знаю, що ніяк не личить,Якщо ти жінка - брати меч до рук І під нестримний серця свого стук Іти крізь терня, стежкою у Вічність. Рішучим кроком, з поглядом бійця, Щомить в обійми кидатись стихії, Приборкуючи в собі буревії, Рвучи облудні маски із лиця. Та прийде час - складу і лук, і стріли, Аби забули пальці тятиву, Аби не лиш у снах - а наяву Злилися дві Душі в єдине ціле. І хай кружляє в небі чорний крук, Мов демон лютий всіх моїх баталій - Жбурну під ноги зброю і печалі, Зітру із серця тіні від розлук! Я стану пристань - тиха і ясна', Чийсь корабель прийде колись спочити, Аби любов`ю дві Душі наситить В країні Мрій, де вічно є весна! Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вершина айсберга!!! Краще, ніж Леся Українка! Хоч щось схоже є! Ви не тільки сильна особистість - Ви - талантище!
Helen Birets, 17.01.2013 - 00:25
Я довго плакати не вмію І біль плекати, наче цвіт. Мов попіл вітер, сум розвію І знову пущуся в політ. - оце по-нашому Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Значить, будемо літати!
валькірія, 16.01.2013 - 23:52
Буваю я різна - нестримно-сліпуча,Чи тиха ріка, що приборкала хвилі, Осяяна щастям, долаюча кручі, Чи птаха самотня, що крила втомила. Буває, що серце у грудях схолоне, Вітрами недолі на шмаття порва'не, За мить - заіскриться душа, наче промінь, Що з висі прорвався крізь морок й тумани. Буває, не вмію скінчить розпочате, Зриваюсь у відчай, як прірву глибоку, Та вчуся щодень я образи прощати, Із болю і зрад виносити уроки. Я надто чуттєва і несамовита, За голосом серця іду, як по грані, Бо милостей в долі не вмію просити І часто собі заподіюю рани. Не вмію ходити протореним шляхом, Нікому скорити мій дух не під силу, Я дихаю волею, наче та птаха, І часто кажу собі - "Боже, я вільна!". Залюблена в небо, у прагненні лету, Бажаюча гніву і смутку позбутись, Із серцем гарячим, душею поета, В одвічних шуканнях найвищої суті... Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ми схожі з Вами! Запал, впертість, любов і віра, воля, сила... Та думаю, знайтися мусить той, хто приборкає нас мило!
Максименко Л., 16.01.2013 - 23:33
А я не в захваті. Чому? Бо дерти крила шкода. Давай повиємо.Тому тут досягнемо згоди. Я також десь потроху вовк. Вовкам, бач, не журитись, плекати біль. мій крик замовк, не встигнув народитись. Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бо Ви така, а я інакша!!! Кожен неповторний в цьому світі!!! І Ви не мусите бути в захваті від мене! Як рівно ж я від Вас! Кожному своє!!!
валькірія, 16.01.2013 - 23:16
А ось ще згадалось давнє на схожу тематику про поетову душу нестримну, дарую, Крилатко!Самотня стою під зажуреним небом, Розхристані думи рояться в мені, Іду по дорогах, де світле з ганебним Сплітаються міцно в клубок веремій. Вдивляюся в лиця, читаю їх душі По світлі, яке випромінює з них, Я там відшуковую те невмируще, Яке залишає у вічності штрих. А я – що залишу? Яке моє світло? Кому воно зможе осяяти шлях? Я ж навіть не знаю, чи мої молитви Захоче почути Господь в небесах. Душа, у тілесні лещата закута, Самотньо блукає по грішній землі, І навіть в шуканнях одвічної суті Так легко згубитися може в імлі. Буває, нестерпно важким є на пле'чах Той хрест, що собі я обрала сама, Життя моє часто нагадує втечу Від власно придуманих ролей-оман. Світитися хочу! Хоч світла бракує У світі людському, по вінця облуд. Я всі свої рани любов’ю лікую, Душі не дозволю впокоритись злу! Розхристані думи, поснулі бажання Зберу у кулак і гайну в далечінь, Де в променях сонця, колись на світанні Позбудусь навіки усіх потрясінь... Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за вірш. Відчула Ваші емоції. Сльози виступили... Я бажаю Вам, як рівно ж і собі, багато-багато світла, тепла, щоб Господь поклав на нас свою добру руку.
Олена Бондар (Бондаренко), 16.01.2013 - 23:15
Пустишся, Люба, обов'язково пустишся, бо ім'я в тебе ЛЮБОВ!!! Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Воно зобов'язує любити. Так! І мені хочеться всіх любити. Але часом...
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не знаю, що сказати. Просто дякую Вам дуже щиро...
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Гарна підтримка у мене!!! Щиро вдячна Всевишньому за те, що дав мені на цьому сайті запізнатися зі справжніми щирими мудрими людьми!
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Треба йти!
Патара, 16.01.2013 - 20:44
Невже й у змій хвіст відростає,Гадала тільки в ящірок... Новим знанням межі немає, Назустріч їм зроби лиш крок! Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як завжди! Розсмішили!!! В серці багато веселих вогників!!!
вчитель, 16.01.2013 - 20:12
Ай да молодец! Вы настоящая Женщина!Около такой хочется быть, такую хочется любить! Счастья Вам!
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Вчителю вчителя чути завжди приємно!
Любов Ігнатова, 16.01.2013 - 20:09
як про себе прочитала- я, мабуть, і на власному похороні співатиму!
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, ми є обидві Любові!!!
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі! Дуже приємно, що заходите! Я відчуваю Вашу легку енергетику!!!
|
|
|