Через декілька хвилин зима –
І стане зовсім холодно надворі,
І вітер засвистить, ніби жартома,
Щоб налякати заспані зорі.
І шепочуть дерева вустами:
“Віджились, потрібно і поспати.”
Куди ж ідете? Це не востаннє,
Зима – це шанс знову все почати.
Гляньте в небо – зорі пробудились,
Бо вітер налякав їх свистом.
І снігові русалки в полі загубились,
Бо летить додолу сніг, немов намисто.
А місяць ожив на тлі неба ясного,
І він не білий, а від морозу рум’яний.
А там на роздоріжжі від пострілу гучного,
Прокинувся ліхтар блідий і тьмяний.
Ось бачите, насправді все живе,
Ловить сонячне проміння крізь пальці.
Нехай зима холодна і повітря снігове,
Але ліхтар, як завше, встане вранці…
