Спаплюжена нація,
зарозумілий народ,
квола його грація,
кобза виграє сумних нот,
відвертий розмах толітарії,
а ми стиха закриваєм очі,
спотворені,недосягнуті мрії,
тихі,бездушні ночі!
Летиш у прірву,
ти,моя Країно,
лиш стогін доноситься вітром,
руйнують корень,плюють на коліна!
І тіпа відроджуєм культуру,
та перехожим харкаєм в обличчя,
а насправді включили дуру,
бо так легше,так звично!
Прозора демократія,
смішний,сквозний дефект,
українська апатія,
з гірких сліз і нікчемних монет!
І так ідуть сірі будні,
егоїстами по колу,
люди чужі,на вигляд мутні,
суржики,хохляцько-кацапська мова!
Розповідаєм,що за кордоном краще,
тупі націоналісти ми,
Україна-твій народ ледащо,
твій народ не знає, хто є вони!
Україна,Україна,
а всередині руїна,
справжність невідмінна,
народ є ,немає його тіла!
ID:
388060
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 27.12.2012 10:16:46
© дата внесення змiн: 27.12.2012 10:16:46
автор: Натаніель7
Вкажіть причину вашої скарги
|
