я щоночі шукаю поезії квіт
коли місяць уповні
і коли ніч несповна місяця
я відлітаю далеко за місто
далеко за всесвіт
там у хащі натхнення
визбирую у рукави душі
усе що квітне
допоки треті музи
голосу не подадуть
і тільки в останню ніч
кожної високосної вічності
я напуваю усіх спраглих
настойкою із квіту поезії
і без окулярів бачу
як у їхніх розширених зіницях
бісики грають
бо ж ока обидва у мене треті
а вірші мої приворотні
