Ми разом по-калюжам стрибали,
Ми мов діти дощу - так ми діти,
Один одного міцно стискали,
І кричали від щастя до вітру.
Краплі теплі стікали з обличчя,
Мокрі ноги, та й мокре все тіло,
Ми за руки тримались з тобю,
І у мене, щось в грудях тремтіло.
В такі миті нічого не страшно,
У цей час можна тільки радіти,
І по-вулицях темних й нещасних,
Перехожих очима сліпити.
Ми разом по-калюжах стрибали,
Ми мов діти дощу - так ми діти,
Один одного міцно стискали,
Щоб ніколи уже не впустити.
