Всі відчули полегшення у той день,
тому вирішили присвятити наступний
відпочинку,
прогулятися за місто.
Я стою над урвищем, Падаєш в прірву
а внизу море тримаючи в череві
зі сотень систем льодяник
замкнених чи роз’єднаних, з м'ясною начинкою,
трикутних чи квадратних, все тіло покрите тарганами,
намальованих чи зліплених а всередині ліс
з уривків Кафки. зі старими плакучими деревами,
Я не впевнений хтось потрапляє в шинок
чи міст, напиваючись до втрати свідомості
на якому ви стоїте і а ти - втрачаєш ланцюги
спостерігаєте за тим, до яких був прикутий
що я вчиню витримає, і тепер гукаєш:"Не меліть мене
а тому краще біжіть на муку,
геть я ж не маю начинки,
за циркуляркою зірок, я всередині маю тільки талий
що розрізатиме тканину сніг"
промерзлого ранку.
