Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Федик Юрій Михайлович: Привычка первой уходить - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Відочка Вансель, 22.09.2012 - 12:39
Мені приємно,що тобі сподобалось.Це продовження одинакових думок.
Федик Юрій Михайлович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це набагато быльше.
Відочка Вансель, 22.09.2012 - 12:21
Не уходи из моей жизни никуда,Не оставляй меня на растерзанье мыслям. Я не смогу,я не смогу одна. Я так молю тебя:пожалуйста,откликнись. Я гордая.Но я тебя прошу. И я тебе прощу,что будет после. Я без тебя любимый не смогу. Ты моя жизнь.Не становись в ней гостем. Застелена кровать из моих слез, Прочитаны на ней молитвы к Богу. Если уйдешь-то больше не тревожь. Я начинаю жизнь по капле,понемногу. Федик Юрій Михайлович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я радий що думки породжують думки. мені твої сподобались
Відочка Вансель, 22.09.2012 - 11:56
Я вела до того,що навіть незважаю на розмір-вірш має чогось навчити або спонукати до того.Коли пишеш ти від себе,то в твоіх віршах показане гарне кохання(кохати-означає любити душу,розум і тіло).А в цій відповіді цього не показано.Вона мстить сама собі.Я розумію,що це може навіть не мати відношення до певноі людини.Але вже говорить,що можна так поступати в певній ситуаціі.
Відочка Вансель, 22.09.2012 - 11:27
Вірш дуже гарний.На рахунок змісту:це твоя відповідь на чужий вірш;мені не подобається помста навіть в вигляді того,щоб не відповісти на кохання,бо тебе колись кинули.Хіба всі одинакові?І хіба ввечері перестають світити зірки навіть через зорепад?
Федик Юрій Михайлович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це немоя думка. я заперечую думку автора оригіналу. перша моя відповідь булаНе уходи из моей жизни, в никуда, Вновь разрывая тишину спокойным шагом, Ты лучше в ней останься навсегда, Поверь в мечту, и в то, что я есть рядом. Твои объятья были так нежны, В глазах огонь, в устах услада, Не уходи из моей жизни, в пустоту, Прошу тебя, пожалуйста , не надо. Не отрекайся, от меня, любя, Бросая жизнь мою, судьбе на растерзанье, Другой такой, не будет у меня, И уж никто, не возродит желанье. Я только мыслю, о тебе, живу, Холодной ночью, согреваешь душу, Не отрекайся от меня, прошу, Не уходи из моей жизни, в стужу. |
|
|