Я від тебе ласки не чекаю,
Ти же бачиш навіть не дзвоню,
І віршів тобі не відправляю,
Я тепер на відстані люблю.
через силу милим я не стану,
я давно собі був дав зарок,
більше в тебе я не вимагаю,
ніжності у променях зірок.
хоч думки мої іще з тобою,
я не хочу більше про сумне,
я не хочу жити знов журбою,
кажуть люди з часом все мине.
не прошу я в Бога, позабути,
ту, з якою розділив би світ,
та на жаль плодів з дерев не буде,
якщо холод по-обсипле цвіт.
безперечно, якщо ти подзвониш,
я тобі спокійно відповім,
ти журбу своїм дзвінком прогониш,
і вона розтане мовби дим.
але ти мене не з розумієш,
я себе самого тільки тінь,
і хоч ти в моїх обіймах млієш,
я давно пішов вже в далечінь.
Не бажай мене ти відшукати
Я для тебе вже минулий час,
Разом нам по світу не блукати,
Бо напевно і не було «нас».
