Бризом ніжної морської теплоти
Ти з'явилася у спорожнілу душу!
Світлом сонячним святої висоти
Опромінила непроходиму пущу…
Темні закутки мого єства
Ти заповнила незнаним чаром…
І не знали навіть небеса,
Як думки про тебе щебетали.
Усміх твій - дотик вітру ласкавий!
Погляд твій - нестримний душі вогонь!
Це про тебе зорі мені співали!
І не зміг я бути десь осторонь…
Нескорена і пристрасна, собою
Ти осінила вічну темноту!
І в серці моїм стала провідною
Зорею, вбивши пустоту…
Тобі співатиму тепер я вбогі рими,
І на жертовнику незбутих мрій
Мої сподівання, неначе пілігрими,
Хвалитимуть чарівний образ твій!
1 серпня 2011 р.