Найкраще вписується в душу й пам'ять,
А найгірше-в серце.
А,оскільки,ми живемо відчуттями,то така й душа.
Холод прощань лишається на кінчиках пальців,
Які ти цілував,перш ніж знову піти.
Притулок мрій шукає своїх бувальців,
Які загрузли під вагою вічної мети.
З кожним днем я відчуваю життя,
З кожним щастям я від нього віддаляюсь,
Тільки не зви мене словом "моя",
Бо через нього я для себе втрачаюсь.
І хто казав,що твій спадок-щастя,
І хто сказав,що воно-наша суть?
Для людей більше суті в нещасті,
Після якого вони неодмінно себе вознесуть.
З новим днем ти знайдеш щось облудне,
Що змусить задуматись про сокровенне своє,
В мені через тебе озивається все болелюбне,
Яке з часом стало вже надто моє.
