Жінка розчісує довге волосся
Гострим, як ніж, гребінцем.
Усе, що в житті не збулося,
Домальовує на лиці олівцем.
Спрагло у губи цілує помаду,
Між губами — гори, вкриті снігами.
Холодні парфуми із запахом шоколаду
Ніжно лягають на тіло, п'яне гріхами.
Німими тінями підтінює очі,
Щоби ніхто не прочитав її думки.
Кладе на щоки легкі світанки ночі
Тремкими дотиками тендітної руки.
На голі плечі падає теплий сніг,
Як останні слова із вирваної сторінки.
І десь високо між стрункості ніг
Вперто заблукала уся сутність жінки.
