Сльози роси на пелюстках червоного маку
Нагадали мені про ті крапельки чистої крові,
Що я виривав із Твоїх оченят. Від їх смаку
Світ зупинявся... І, тільки в Тобі, наче в морі,
Я знаходив життя й безтурботність малої дитини,
Яка є!! Лиш сьогодні, і більше нічого не знає,
Яка має свободу від розуміння, що час таки плине...
І, тільки Тобі, я сказати не вмів, що кохаю.
Задушлива спека у місті з залізобетону
Нагадала мені, про вогонь Твого дивного тіла,
Яке Ти ховала від мене, для мене й потому
Тримала мене у долонях і щось шепотіла.
Прокляття, чи благословення - не міг розібрати.
Я мав би одразу зізнатись, що ніколи Тебе не вгадаю.
Я хтів сам один всю Тебе, і без залишку мати...
І, тільки Тобі, я сказати не вмів, що кохаю.
Крики птахів, що їх може вже і у вирії чути,
Нагадали мені про ті кулі відвертих безжалісних слів,
Що ми цілили їх, як солдати, прямісінько в груди
Один одному, і влучаючи в серце, вмирали самі.
І просили пробачення... потім. Та не забувалось,
І з'являлось, як біль, у той час, коли сонце сідає.
Й було так нестерпно, коли ми за стіни ховались.
І, тільки Тобі, я сказати не вмів, що кохаю.
Холод і сніг, і, мов лезо загострине, вітер
Нагадали мені про Твій погляд, що вийшов останнім.
Але я не впізнав. І тепер, як пластмасові квіти,
Я існую без світла, я облишив усі сподівання.
І гублю себе серед мороку ночі й людей, з яких кожен
Не потрібен собі. Я, насправді, радів, що вмираю.
Жалкуючи тільки про те, що ніколи не зможу,
Навіть, якщо і навчуся, сказати Тобі, що кохаю...
ID:
3605
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 06.06.2006 09:21:52
© дата внесення змiн: 06.06.2006 09:21:52
автор: женя стінкі
Вкажіть причину вашої скарги
|
