Чи варто жити в світі, сповненому болю?
Чи варт шукати щастя, де його нема?
Хіба не було б кращим здатися без бою,
Коли навкруг збудована з страхів стіна?
Про що ти думаєш, коли зникає світло,
Коли твоє майбутнє тріскає по швах,
Коли зима гуляє серед твого літа,
А від самотності і болю їде дах?
Чому не здатний ти побачити дорогу,
Що приведе тебе до сонця із пітьми?
Чому ж ти поглядом просвердлюєш підлогу,
Й не хочеш бачити, що вихід є з тюрми?
Я знаю, як то важко бачити навколо
Руїни планів й свого звичного життя.
Та ці події не бувають випадково.
Не допоможуть сльози тут, ні каяття.
Це шанс тобі змінити все життя назавжди,
То мужності випробування непросте.
Чи зможеш ти заглянути у очі правди,
Чи цей період вже ніколи не пройде?
