І в цю прекрасну мить,
Мені бракує слів,
Мій мозок спить,
Він просто знає,що тут думати не треба.
Тут все роблять почуття .
В цю мить аж хочеться до неба,
Хочеться забути про життя,
Про ввічливість моральність,
Про банальність,співчуття,
Доброту,сентиментальність.
Просто хочеться, хотя !
Знаєш,насолоджуватись треба вміти.
Треба вміти віддаватися собі,
Розслаблятися до втрати відчуття себе.
Бути задоволеним собою.
Бути вдячним всім за все,
І в цю мить, не дружити з головою.
В цю мить все тіло має бути вкрите щастям,
Від нього має пахнути любов’ю,
Воно має відчувати кожен подих,
Який тремтить, який божественно ривками зводить
З розуму…
І ти летиш ,ти ніби птах,
Ти весь тремтиш, відвертий погляд,страх.
Ти їй даруєш часточку душі,себе,
Даруєш все…
ID:
350872
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 17.07.2012 00:39:58
© дата внесення змiн: 17.07.2012 00:39:58
автор: Стахнів Роман
Вкажіть причину вашої скарги
|
