(Низка неканонічних хокку)
* * *
Щастя - то fata morgana.
Втомився його шукати
Тут... В світі ілюзій...
* * *
Якою стежкою, якої чужини
Повернусь знову я на Батьківщину?
Довгий мій шлях життя пустелею...
* * *
Краплі
Води.
Музика…
* * *
Знову весну
Зустрічаю в самотності.
Біліють пелюстки і сивина…
* * *
Знайти би крука
Що слово «карр!» забув
І з ним поговорити…
* * *
В глибинах старого ставу
Хмари знайду,
Що втопились там вчора…
* * *
Ніч така довга,
Знати б, що ранок настане
Хоча б колись…
* * *
Добре хоч він
Розділив зі мною самотність
Старий їжак…
* * *
Кожна калюжа – дзеркало
Стати б хмарою
Щоб милуватись собою…
* * *
Час би давно на старості років
Почуттів загубити свіжість
Але все одно - постійно дивуюсь…
* * *
Тінь свою загубив
Як самотньо тепер
Без друга останнього…
* * *
Я думав дзеркало – це озеро мрій
Виявилось – глибочінь
Втопитися б там…
* * *
Життя – це сон
Наповнений отрутою вщерть
Шкода, що смерті немає…
(Світлина автора віршів)
Щастя - то fata morgana.
Втомився його шукати
Тут... В світі ілюзій...---- для кожного щастя різне... що для одного радість - для іншого буденність...
-------------
Знайти би крука
Що слово «карр!» забув
І з ним поговорити…
----він би зміг багато повідати...
Ніч така довга,
Знати б, що ранок настане
Хоча б колись…-----------шлях довгий, ноша важка.... якби ж знати,що він скінчиться і зійде сонце.... було б інакше....
Кожна калюжа – дзеркало
Стати б хмарою
Щоб милуватись собою…
