Безкорисливість нас разом зшила,
Доля приготувала фруктовий чай.
З тобою вільний час підсолодила,
Для нас маленький зелений гай.
Таємниці під ясенем закопаємо,
Нереальна реальність нехай зачекає.
На небі сьогодні пише: «Вітаємо!»,
Навіть сила тяжіння тебе відпускає.
Цей вірш присвячується моїй спорідненій душі. Людині, яка уже ось чотири роки терпить, вислуховує, радить, підбадьорює ... Ми написали один одному такий кілометраж повідомлень, який, важко уявити навіть уві сні. Це друг, якого ніхто ніколи не замінить і із яким важко позмагатися у першості. Він зі мною у хвилини смутку і радості. Це людина, яка знає мене краще, ніж я знаю себе сама!) Я рада, що доля подарувала нам шанс познайомитися! Ти став для мене рідним! Спасибі, що ти є! )))