Біжить і падає... Встає –
Та знову до землі...
Його потвора дістає
Крилата уві млі.
Чорніє купол вдалині.
Чи доповзе туди
У саднах з тімені до ніг
Хлопчина молодий?
Голодні демони пастки
Приготували знов.
Там недоїдені кістки
Уже зросила кров.
В мороз кидає та у жар –
Це страх бере своє.
Не припиняється кошмар –
І хлопець в двері б’є!
Старої церкви край села,
Яка й спинила їх:
Померлим спокій надала,
Йому простила гріх.
