Їх було троє
Троє друзів простих
Лише троє
Не бачили прикрас золотих
хоч жили в селі
А дружили,заздрили б всі королі
Тут була дружба
Створена роками і вірою
Один одному служба
Один за одного довірою
Вони клялись
Що будуть разом
За дружбу взялись
Нажали на педаль газу…
Сашко-хлопець проворний
З усіма дружить
В душі він вольний
Нікого не судить
Богдан-хлопець простий
Радий допомогти
Заради справи збудує навіть мости
І дружбу вміє берегти
Вадим-виглядає соромливо
Бо сам:сирота
Та для друзів це неважливо
Дружба в них не така і не та…
ТА настали часи
Коли життя саме помирає
І ніхто нічого не знає
І не знає як це виглядає
Вадим живе сам,
Грошей немає
Але невідомо нам
Де він зараз заробляє
Стук у двері
Подих сильний
Вадим вривається
І погляд дивний
«Що ж таке сталось?»
Вадима питає Богдан
«Ворогів у нас назбиралось
Ми попали в капкан
Вже час!Збираймося…Ідем»
Богдан не думаючи за двері вийшов:
«Пішли Сашка знайдем»
Біжать ці друзі
Біжать.Не знають нічого
По зеленому лузі і по дорозі
Від лиха лихого…
Добігли до Сашкової хати
Двері відкриті,вікна забиті….
Не хотіли такого мати
В будинку всі за столом вбиті
Їх було троє
Але вже їх ніхто не баче
Тепер їх лиш двоє
А Богдан сидить,тихо плаче
Вийшли з будинку
І різко побігли
Бігли без зупинки
І до магазину добігли
«Іди,а я почекаю…»
Богдан Вадимові сказав
«Трохи поспостерігаю…»
І на магазин він показав
Лиш це він сказав
Дещо побачити він зміг
І різко закричав
Щоб Вадим щосили біг…
«Тікай ,друже,тікай!
А я тут залишусь
Прощай,друже, прощай!»
І тут постріли,звук сильний!
І впав Вадим
Хлопець пильний
І дружба впала разом з ним….
Пройшов місяць,стоїть Богдан
На даху .І думає що ж він для друзів значив
Серед кількості вогнепальних ран.
Його більше ніхто не бачив…
... Намагався перерахувати кількість вживань слова "Дружба" Вражає!)))) 
