Я люблю, коли правила ріжуть
На шматки закривавлених тіл,
І тоді білий пил не засніжить
Наше небо гарячих світил…
Що нам їсти? Куди подивитись,
Щоб не зникнути з цього життя,
І до кого в супутники сісти
На шляху до свого джерела…
Звідки серце втамує самотність,
Наші руки – стискання руки,
А вуста подолають німотність
В шумовинні швидкої ріки…
Я люблю, коли струнами правди
Знов натягнуто вибраний шлях,
Нам світитиме сонце не завжди,
Замість нього – вогонь у очах…
