В серце, в голову в душу…
Удар за ударом терплю, бо мушу.
Все знищили сльози, розмили зітхання.
Цей біль вже не перший, але й не останній.
Ламається, б’ється море з богами.
Не чуєш, не бачиш - все буде між ними.
Сама розкришила ту казку наївну,
Сама відступала, лиш потім жаліла.
А плакала згодом, було вже так пізно,
А серце боліло криваво і слізно.
Зробила свій вибір миттєвий, поспішний,
Зламала все справжнє, на річ вже невтішну.
Програла всі ставки, всі зрадили речі,
Живу на валізах, готуюсь до втечі.
Та потяг мій пізній, квитків вже не має,
І знову невдача всі мрії ламає,
І ще одні ставки, летять девіденти,
Податки нещадні плачу у відвертість.
Руйнується все, що люблю і в що вірю…
Благаю, о доле, залиш хоч надію!
Благаю, хай ж світло знову засяє!
Лиш смерті віддам я, що серце ховає.
