Я сумую за тобою ...
Я сумую за тобою кожного дня, відкриваючи занавіски в кімнаті,
Наливаючи в чашку ранкову каву, як обряд жертвоприношення ,
Твої друзі говорять, що я дивлюсь на тебе якось так. Та Як ?
Я й сам не знаю як дивлюсь на тебе, можливо, як на грайливе пухнасте кошеня,
Із захопленням твоєї вроди, ніжності, твоїм світобаченням,
Ти мій ідеал від якого я не хочу ні втікати, ні морозитись, ні відпускати,
Як би міг би то прикував би тебе до себе, наручниками,
І заховав ключ так, щоб забув де, і як, і коли таке було !
І коли мене запитали б де він , я насупив би обличчя і сказав просто , А ?
Я хотів би наливати і тобі ранкову каву чи чай,
Лише попроси чи дай натяк,
Ну так, опустивши голову невинно, не скажи прощавай …
Просто легко і ніжно, поцілуй мене в шию ..
дякую , приємно .. !
Дякую ...
