А на вечірній,із амвона,
Отець Петро казав: - Ворона,
Я вам скажу,то не орел.
Вона хоч каркає багато,
Та хисту має малувато,
Тому і покидьки жує?
Орлу ж Господь післав уміння
І силу дав,й благословіння,
Тому й барана він уб`є.
Так,пак,щось то не те.
Одначе що ж...сказати треба,
Що десь Господь узяв ті ребра...
А потім що?Ага!
Зробив орла,зробив ворону,
А під кінець зробив Матрону.
У тому ж суть!
Адам зостався безреберний,
А може навіть безхребетний -
Упав у гріх.
Не сам упав,а спокусила
Ота ворона чорнобрива.
Матрона мать,а мо і Єва?
Ач,як послухалася Бога,
Була ж від нього засторога,
Щоб шанувала мужа свого.
Щоб слухала його й корилась,
Не дерла рота,не сварилась,
Щоб убоялася його.
Зліпив Господь її із глини,
І бути мала би м`яка,
А вийшло,бач,немов з тернини,
Мов тая квітка з будяка.
Свавільна вдалася,ревнива,
Сварлива,вперта і спесива, -
Казав Господь,що вріже язика.
Та десь,мабуть,він забарився,
А може ангел заступився,
А може ножик загубився.
Ох ти ж годинонько лиха!
Роботи ж було то й нічого,
Не знав би світ отого злого,
Матрони,значся,язика.
ID:
304389
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 05.01.2012 12:29:05
© дата внесення змiн: 05.01.2012 12:29:05
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико
Вкажіть причину вашої скарги
|
