Червона зірка доторкнулась до волосся
І зашарілось, розпашілось тіло,
Огорнуте тремтячою рукою –
Шорсткою й ніжною, як золоте колосся!
Так стало гаряче і мило-мило.
Те щастя облило немов водою,
Немов водою злилися потоки і стали морем…
Водночас морем пристрасті й турботи,
Кохання відчайдушного безмежним полем…
Ось мить – згоріло все дотла,
Як павутиння солодка огорнула мла
І пристрасть увіковічнилась коханням!
