А в домі не змінилося нічого:
На місці меблі, килим на полу,
Рояль і репродукція Ван Гога,
І око телевізора в кутку.
А за вікном, в саду, квітують вишні,
Тепло травневе сонце віддає.
Лунають звуки маршу урочисті,
Та тільки зараз все це не моє.
Блукаю, ніби привід по кімнатах –
Тут в кожнім дріб’язку - її рука.
Рахую все життя наше по датах,
Шукаю, в чому є моя вина.
Я все віддав - там все для неї роблять…
Надію дали, але я мовчу.
Лише одна болюча думка бродить:
Потрібна нащо там вона Йому?
О, Господи, своє життя віддам я!
Якщо так треба, то візьми його.
Її душа, хиткий струмок кохання,
Відправ їй ангела, рятівника свого.
Вже в домі все змінилося на краще.
Вона ось тут, і поряд я сиджу.
Навпроти образ дивиться - неначе
Спитати хоче: то коли ж прийду?
