В життя моє вірвався наче вітер
Лагідним теплом літньої ночі,
Моїх бажань яскравим дивоцвітом
І я летіла в мрії ті охоче.
Я слухала твій голос дивовижний
І наче відзеркалювало небо
В очах моїх...
Солодких стиглих вишень
Був присмак почуттів моїх до тебе.
Та час спливав і танув, як примара
Надії блиск на бажану ту зустріч,
Неначе недосяжний світ Стожарів,
Що вранці покидає неминуче.
Чекала літо, сумувала осінь
Та кликала і вірила рішуче.
І де з очей поділася та просінь? -
Свинцева сірість там важка, болюча.
Білою земля вже вкрилась ковдрою,
Не дочекалася на тебе - не прийшов.
І поряд я була - лише за обрієм,
Якщо хотів би, ти б мене знайшов!
Наталія Козак
