Блакитний пісок
На березі моря.
Багато думок
В повітрі прозорім…
Снуються і в’ються,
Дзвенять і блукають
І з хвилями разом
Зникають…
А що, якби узяти
І повернути час назад?..
І розвернути навпаки
Напрям думок, які зникають
Із хвилями разом,
Дзвенять і блукають,
Снуються і в’ються
В повітрі прозорім;
Безлічі думок
Летять десь над берегом моря.
Блакитний пісок посиплеться вгору
До самого неба…
Так небо стало знов блакитним.
Там на, ньому, – поглянь! –
Навмисне мов для тебе
Блакитна мушля.
Разом з піском упала
Випадково.
Її ніхто не бачить, окрім тебе.
А тобі мало?
Так, це загадково
Побачити у чистім небі слід думок…
21.03.2011р.
" ...)
