Ти не зникаєш в моїх мріях,
І знов приходиш в мої сни,
Не можу я тебе забути,
І знов готуюсь до війни.
Війна, кохання і розлука,
Довіра, пристрасть і зневага,
Це все, що ніби пережив,
Та серце колить "спомин-шпага".
Я не забув твої вуста,
І ніжний присмак твого тіла,
Я потонув в твоїх очах,
Ти врятувати не зуміла.
Біль затопив моє кохання,
Могила в серці оселилась,
Я так чекав, що знов прийдеш,
І просто скажеш - "Помилилась".
Ми коли сильно кохаєм, готові принести себе у жертву, віддаємо все, що можемо, заради коханої людини в замін не вимагаючи нічого. Але після цього ми стаємо не цікаві, об нас просто витирають ноги або просто зраджують... Розуміючи все це, хочеться стати жорстоким і вибагливим... Та як бути з почуттями? Ми всі живі люди і робимо багато помилок, головне щоб вони нас чогось навчили. Зраджуючи, ми в першу чергу зраджуємо собі і своїм почуттям. Зраду можна пробачити, но забути - НІКОЛИ!!!!!!!!
Вірш гарний.
А проблему в собі шукати потрібно, але не зациклюватися на цьому. Стосунки це двоє людей, які є одним цілим. Ось це ціле й несе відповідальність за все, щоправда якась частинка більше, а якась менше.
Chornui Kit відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, но бувають такі, що не несуть взагалі ніякої відповідальності.