Ми часто прагнемо плин часу
Прискорити,- не сповільнити,
Коли чекаємо на щось,
Чи надоїло щось робити.
Часто вбиваємо ми час
Надармо для душі і тіла,
Але ж та мить ,що лиш була
Була й у вічність відлетіла
Твоя була, тобі дана,
Тобі дана була для діла.
Ти змарнував її й в сміття,
Що найдорожчеє жбурнув
Невже твій розум не збагнув ?
Що це воно,- твоє ЖИТТЯ ,
Яке немає вороття...
Цінуймо , люди , кожну мить,
Що на життя дає Всевишній,
Не розкидаймо надарма
Повірте,- час для нас не лишній.
Бо кожна мить ,що нам несе
Приємне, смуток, а чи втому
Безцінна, люди, бо живем,
Належим всі Земному дому !
