Синочку мій, тебе нема зі мною,
Вже десять літ тяжких давно пройшли,
І розлучила та війна з тобою,
Коли ви захищали нас і в бій ішли.
Моя кровинка, ти моя надія,
Залишив молодим жорстокий світ,
Без тебе сердце не горить, а тільки тліє,
Й душою вирушив в самотній ти політ.
А тіло тут, під чорним п'єдесталом,
Мене з собою не схотів ти брати,
Життя нема, коли тебе не стало.
Біля могили невідомого солдата,
Стояла жінка, вся в тяжких сльозах,
Хоч молода, а зовніі вже стеренька,
І з тугой в серці, й болем у очах.
Ніхто не скаже їй: "не плачте ненька".
За руку вже ніколи не візьме,
І не подивиться блакитними очима,
І не підтримає, коли на сердці зле,
Не заховає вже за мужніми плечима.
Хоч обіцяв, коли ще був малий,
Що захищати Вас я буду мамо,
За них все вирішив цей світ лихий,
А горе те, було не за горами.
Життя бентежна річ, воно пливе,
І рана що на сердці запечеться,
Ніколи вже вона, не заживе,
Душа розірвана ніколи не зростеться!
...мені дуже приємно читати з уст молодої, сучасної людини, що живе в 21ст. такі сильні строфи - це так важко усвідомлювати ТАКІ слова про наше минуле, але настільки легше стає, коли розумієш не так все погано,як кажуть про нас за кордоном, МИ ЖИВЕМО - ДОКИ ЖИВЕ ПАМ*ЯТЬ ПРО НАШИХ ДІДУСІВ, БАБУСЬ, ДОКИ ЖИВЕ НАШЕ МИНУЛЕ - МИ НЕ ПОМРЕМО! і так чудово усвідомлювати, що в очах юнака, який не бачив, не був там - він підняв цю тему...молодець
молодець Вова...
Мурахи бігають ще досі, все начебто ми розумієм, ми ж дорослі, насправді лиш того зацеплять ці рядки, не обійняв хто рідних своїх після жорстокої війни...
Не зміг втриматися. Вірш потрібно виставляти на конкурс!
Robin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
