Синочку мій, тебе нема зі мною,
Вже десять літ тяжких давно пройшли,
І розлучила та війна з тобою,
Коли ви захищали нас і в бій ішли.
Моя кровинка, ти моя надія,
Залишив молодим жорстокий світ,
Без тебе сердце не горить, а тільки тліє,
Й душою вирушив в самотній ти політ.
А тіло тут, під чорним п'єдесталом,
Мене з собою не схотів ти брати,
Життя нема, коли тебе не стало.
Біля могили невідомого солдата,
Стояла жінка, вся в тяжких сльозах,
Хоч молода, а зовніі вже стеренька,
І з тугой в серці, й болем у очах.
Ніхто не скаже їй: "не плачте ненька".
За руку вже ніколи не візьме,
І не подивиться блакитними очима,
І не підтримає, коли на сердці зле,
Не заховає вже за мужніми плечима.
Хоч обіцяв, коли ще був малий,
Що захищати Вас я буду мамо,
За них все вирішив цей світ лихий,
А горе те, було не за горами.
Життя бентежна річ, воно пливе,
І рана що на сердці запечеться,
Ніколи вже вона, не заживе,
Душа розірвана ніколи не зростеться!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2010
автор: Robin