солодка кава на вустах,
вершки, думки в омані
наплутались, і мов Плутарх,
вигадуються порівняння.
о, жінко, у ранковий час,
ти ніжна, як пелюстка квітки,
і тонкий протяг повсякчас,
зідмухує вчорашні притки...
поспи, поспи, моя краса,
не збуджуй розум кофеїном,
відсутня горизонту полоса,
в люстерко ти говориш з бабуїном?..
годинник відбиває мить,
сиве волосся - час переживання,
поглянь-все місто іще спить,
і не готове до твого страждання...
не треба, мила, хлюпати вночі
і рвати серце мов ті витинанки,
знаходять щастя щастя шукачі,
"на щастя" розбивають філіжанки...
прокинешся пізніше-не біда,
відчинеш вікна сонечку назустріч!
час - лікар, а слова - вода -
стечуть потічком в густу нічку...
