Дивись! Я поруч з тобою.
Дивись! Я серце віддала тобі.
Схаменись! Ти вбиваєш мене молодою.
Озирнись! Вже життя я не маю в собі.
Скільки сил і терпіння тяжкого
Я поклала на спокій в душі,
Але горя й зневір’я такого
Не чекала від тебе в житті.
Мої очі, що весело сяють,
І уста, що сміються завжди,
Вже ніколи тебе не спитають
Чи любиш мене ти.
Не сміюсь і не плачу уже,
Вітер коси шмагає щосили.
По душі, як отрута тече
Весь той час, як тебе я любила.
Дивись! Але бачить мене ти не будеш.
Шукай! Може хтось і розкаже де я.
Схаменись! Ти все рівно мене вже не любиш.
Озирнись! Бо, що день, то проходить життя.
Ви й досі маєте почуття до людини якій присвячуєте свої маленькі вірші.... Часто люди не розуміють свого щастя, вони викидають його за борт життя... Шкода.. Вірш чудовий...
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ви розумієте мене з пів слова, як би банально це не звучало!
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А мені ваші,складається враження що ви настільки недосяжно-заворожуючі, що хочетьсч до вас доторкнутися, як до чогось забороненого, але такого жаданого. я вами захоплююсь