Почуттями бузкового квіту,
Що за вікнами стелиться знов,
Тихо веснА іде до повіту
І чекає привітних розмов.
Убирається в світлі іриси,
Вибирає конвалії звук,
Не потрібні їй бісектриси,
Бо вона – не творіння наук!
ЇЇ душа – фіалки темно-сині,
А розум – фіолетовий шафран,
Підсніжниками пахне вона нині,
А завтра – гіацинтів ніжний океан.