Дні минають як божевільні,
Час вже давно не зупиниш,
Сьогодні лише сни похмільні
Примушують жити.
Мрії прагнуть втілитись в життя,
Цей рух шукає свою дорогу.
І вже душа з кимось злилась.
В часу просиш допомогу.
Колись існування мало сенс,
І все приходило до свого консенсусу.
Це дурне щастя, що думає про секс,
Не відчуваючи пульсу.
