Лише єдиний погляд – і серце завмирає.
Воно все розуміє, воно все пам’ятає.
Але мовчить, як завжди, нажаль воно німе,
Хоча вважають всі, що серце крижане.
Ні! Це не крига, знаєте, це осад отих сліз,
Що , коли серцю боляче, вони, як в морі бриз.
І це не лід! Це полум’я! Та все ж серце мовчить,
Коли сказати є про що, коли душа кричить.
Ти знаєш, що до тебе я звертаюсь цим віршем!
Звертаюсь не сльозами, не болем, не плачем.
Звертаюся мовчанням, тим, що в душі моїй,
Та ти не зрозумів: в мовчанні – подих мрій…
Коли вуста мовчать, то важко зрозуміти,
Що серце розмовляє, йому час говорити.
Та ти не зрозумів того, і поглядом сумним,
Як лезом по душі провів – образливим, брудним.
Але для того серце у грудях, щоб могли
Прощати всі образи і всі людські гріхи.
Для того, щоб, коли нам нічого сказати,
Воно могла за нас слова всі підібрати!
ID:
219100
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 30.10.2010 11:08:36
© дата внесення змiн: 30.10.2010 11:08:36
автор: Morana
Вкажіть причину вашої скарги
|
