Склав крила день, - за ним і сонце
Спочити сіло, ген, за ліс, -
Спустився вечір під віконце,
Зашелестів коло беріз...
Вклонився ластівці низенько,
Що гріла діточок крильми, -
Примружив очі і тихенько,
Розсіяв мрії між людьми...
З кущем загомонів під тином,
Зрадівши цвітові й землі,
В дворі запах білим жасмином
І житнім хлібом на столі.
