Почуй як соловями заспівала тиша
Торкнула ніжно в глибині душі струну
Невпинна пісня така мені наймиліша
Все мрію мрію повернути ту весну
Відчути трепетну тривогу твого тіла
І запалити в серці пломені вогонь
Ми знаєм зупинити все те нам несила
Не розєднати наших зімкнутих долонь
Серце моє твої тривоги всі відчує
На поклики душі полине з глибини
Усе в природі лиш хороше нам віщує
До тебе мила йду із років далини
Я на лугах зросту шовковою травою
Між гір студеним потечу води струмком
По небу прокочуся хмарами й грозою
Спаду на землю лебединим я пером
Відкрий навстріч мені свої палкі обійми
В серці своїм для мене місце віднайди
Я прихилюся у поклоні пред коліньми
А ти мені на плечі руки поклади
