У темному світі людських трагедій,
У чорному світлі людських тривог,
Незграбні актори з трагікомедій
Забули сказати свій епілог.
Короткі розмови і довге мовчання;
Коритись усталеним правилам вірно,
Назовні одні, а в собі без зізнання -
Схилились, впряглися в ярмо ми покірно.
Я кожен, я різний, але я однаковий;
На сірій я вулиці - сірі будинки.
Цей опіум тут і він кольору маковий,
Природні потреби терпи до зупинки.
Кому і куди, а коли? А ніколи.
Травинка маленька росте крізь асфальт,
В системі й здоровий стає уже хворий,
Потоне у морі безбарвних він смальт.
І так я кажу: були б ви і слухали,
Такий непомітний, віртуальне тавро.
У стійлі спокійно і нічого б не рухали,
Помиїв принесли уже нове відро.
Якого числа, якого дня тижня?
Усе й наче добре, усе та не так.
Життя це солодке, смакується вишня,
А що в середині - маленький хробак.
Вже тут зупинився я правдою зморений,
Дивіться, він сам своє щастя кував.
Нехай я в кайданах, але я є нескорений,
Ще роль головну у житті не зіграв.
18.07.2010
Прекрасно..
