У кожному краї - своя краса раю:
І пташка, і квітка, і мова своя!
Мене ж надихає та очі вбирає
Моя рідна, вічна, квітуча земля!
І, хоч, наші трави Чорнобиль зіславив, -
Упав на долини, примарив поля,
Одначе, не спала з лиця Батьківщина, -
Одначе, найкраща калина моя!
З далекого часу, з глибокого віку
Козацьке коріння наш рід осіня!
Для цвіту, для плоду, для свого народу
Зростай, Україно, любове моя!
Для сили й основи живись струмом мови, -
Лети, моя рідна, на крилах, як птах!
Нехай тебе знають роздольну та вільну!
Нехай звучить ім"я твоє у Світах!
