Гріє-мліє, прасує праскою
плаского диску сонця
колеса колісниці
і випадають спиці
заглибини і фоси
колос піраміди Хеопса
у простір до стелі неба
в якому вода
Нілу змаліла
її так треба
пустеля, -її постеля
чекає
мара* - гаряча, як рудий пісок
і якась роса солена - піт
і на чолі, а тіло, наче хліб
з сезамом,- лупай і їж
як першу у гаремі із Хадіж
вона мара- він жрець
ще спеки не кінець
іще не "спалахір"*
у дикім танці живота-
здригання гір
і вже розпечена пустеля до "Аллах!"
вона цілунків просить
" боса"*, "боса"!
передозованістю ультрафіолету
життя струменно-крапельно від Сета
вмирає вкотре, як комета
мара, яка не має таємниць від Імготепа*.
* "спалахір"- добраніч ( араб.)
* "боса" - поцілунок (араб)
* Імготеп - древній Єгипетський лікар- жрець
* Мара- жінка ( араб).
Сама не знаю , як воно вдається. Якось само народжується, я ж мара.
Дякую Вам.
