Натиснуть на курок здавалося б так просто,
Але не підіймається рука.
Зробити свій останній постріл,
Але рука уже вогка.
І мабуть вирішив усе давно,
Але бажання жити залишилось.
Це ж життя, а не кіно.
І якщо не стукає, то назавжди зупинилось:
Те, що в грудях у тебе б*ється.
Те, що визначає долю і звання.
Те, чий стукіт піснею ллється.
Те, що надає тобі життя.
Ти хочеш зупинити цей процес.
Так і не дізнавшись, що там буде далі,
Але ж у тебе був прогрес,
І спроби розщуміти були вдалі.
Спроби розуміти те,
Чого не розуміють інші.
Могло б у тебе бути все,
Але кроки були повільні.
Ну! Останній постріл! Давай!
Не можеш, ослаб ти духом,
Якщо вирішив, то вже стріляй.
І нехай земля тобі буде пухом.
самогубство - це прояв вищої міри слабкості духу. набагато легше покінчити з проблемами одним пострілом, ніж боротись за життя так, щоб не хотілось з ним прощатись.
Пепсімен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
звісно ж я погоджуюсь з вами.....але ж ніхто не зхнає як складеться доля )
да це точно..
чомусь важко збити стілець чи ступити униз...
починаєш себе жаліти і плакати як остання дурепа..Але я знаю , що колись в мене стане сміливості
Пепсімен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мені здається, що у мене теж колись вистачить сміливості...я відчуваю, що мій кінець буде з моєї воль...
