Усім я хочу розповісти
про милозвучність цього міста,
про те, що в ньому зараз є
і те, що було в нім тоді,
коли були лихі часи...
Однак так довго говорити
словами вірша може той,
хто справді добре його вивчив
і вже живе у нім давно.
Оскільки в мене менше віку
від корінних міських людей,
то я вам хочу розповісти
про те, що бачу кожен день.
Коли гуляю й просто ходжу
поміж будинки і двори,
які своєю красотою
милують око тих людей,
які хоч трохи розуміють,
що все оте, що є довкола
піднялось прямо із колін,
щоб нам хотілось в ньому жити,
й гордитись містом - яке є,
на перший погляд в цьому світі
найкраще й мовби неземне...
Його величність звеличали
багато знатних всім людей,
коли вони тут побували
і описали усе те,
що було в нім тоді - до нас.
А зараз гордо заявляєм,
що наш Тернопіль просто рай,
із тихим озером при ньому.
Найти тут можна гарні парки,
людей привітних у душі,
а ще як добре пошукати
й будівлі декількох віків.
І ще замітити тут треба
навчальні заклади усі,
які дарують всім премудрість
із найдавніших нам часів.
І не любити цього міста,
не можна - хто б там ти не був,
бо прийде час і скажуть люди
подяку тим хто в ньому жив.
Свою подяку теж складаю
своєму місту я в поклін,
й про нього я розповідаю,
що лиш Тернопіль - місто всім,
отим містам що десь існують,
яких не знаєм добре ми,
і шанобливо величаєм
ми своє місто назавжди...
