Не сваріть мене, мамо, за мої почуття,
Що так раптом закралися в душу.
Не сваріть, що я більше уже не така.
Та у всьому зізнатися мушу.
Я люблю його, мамо, шалено люблю.
Все життя я йому посвятила
Я люблю його,мамо, так палко люблю,
Як нікого іще не любила.
Ви не плачте, що серце розбите моє
І в очах моїх знову лиш сльози.
Не сумуйте, що більше я не сміюсь.
Мою душу скували морози.
Він мені дарував рай на землі,
Ніжність, ласку і краплю кохання.
Та закінчився «фільм» і його вже нема.
Залишились лиш муки страждання.
Не сваріть мене, мамо,лишень пригорніть
Ви до рідного свого серденька.
Хоч скалічила душу і тіло своє.
Та я ваша все ж доня маленька!
