Ми обидва любили
Прислухатись до сорому
У спітнілих віконних хвіртках,
Виплавляли
Пусті та змістовні смисли
З окремішніх літер,
З одиноких слів,
Й на кубічних хмаринках
Серед очей, рук, годин
Зустрічали перервність біди,
Золотаві засилля злуки.
У відлизі опісля жару
Не знаходжу порядку
Й тебе:
Задалеко втекли думки -
Тепер задовго
Чекати на них.
