Полохливе літо та яскраві ночі невблаганно швидкі, ранки беручкі,
Тільки моє серце так і не зігрілось, згубились в очереті потічки-річки,
Так просила місяць не світить нікому, а тому лиш, хто до серця йде,
І в душі холодне почуття, тривожне - немає розради ні в чому, ніде...
Я в осінній човник сіла на краєчок, весельце сріблясте плеска по воді...
Ти - моя відрада, мої ясні очі, мій найкращий в світі, в радості й біді...
Я співаю пісню... тобі про кохання, "та все про кохання, та все про любов",
Вересневі ночі, тихий теплий подих і твоє мовчання слухаю я знов...
Жар душі палає, в грудях серце рветься, я в твоїх обіймах, легінь мій,
Подивись, листочки, що були зелені, тепер пожовтілі, б'ються, мов прибій,
І втрачає колір оця пора року, прополощить осінь барви в моїх снах,
Не звільняю серце від стріли твоєї, тебе я гукаю, як підбитий птах...
ID:
146646
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 23.09.2009 10:59:59
© дата внесення змiн: 23.09.2009 10:59:59
автор: Оксана Чадаєва
Вкажіть причину вашої скарги
|